22 травня 2025 року в рамках просвітницької та профорієнтаційної діяльності наукового товариства студентів та аспірантів «Fines legis» Навчально-наукового інституту права відбулася онлайн-зустріч студентів, аспірантів спеціальності «Право» та учнів закладів освіти Сумщини з фахівцями у сфері соціального супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. Спікерами заходу виступили Роман АНІКАНОВ, фахівець КЗ «Нікопольський міський центр соціальних служб» Нікопольської міської ради, та Альфія РАХМАНОВА, фахівчиня КЗ «Центр надання соціальних послуг» Слобожанської селищної ради.
Захід мав міждисциплінарний характер, поєднавши юридичну, соціальну та психологічну проблематику. Учасники мали змогу поставити запитання, висловити думки та долучитися до обговорення важливих соціально-правових тем.
Під час зустрічі було розглянуто низку актуальних питань, зокрема, йшлося про юридичні аспекти оформлення статусу ветерана. Пан Роман підкреслив, що ветерани часто зіштовхуються з колізіями та застарілими нормами у законодавстві, які ускладнюють процес набуття статусу та отримання посвідчення ветерана війни, учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни. Обговорювалися також труднощі у випадках відсутності первинних документів. Особливий інтерес та активну дискусію викликала тема визнання періоду перебування в полоні як бойового досвіду, а також необхідність документального підтвердження таких фактів.
Наступним блоком було обговорення проблем адаптації ветеранів у колективах. Зокрема, акцентовано на випадках стигматизації, недовіри або нерозуміння з боку роботодавців та колег. Окрему увагу приділено питанню відсутності системних програм підтримки для колишніх військовослужбовців як у сфері освіти, так і на ринку праці. Учасники звернули увагу на те, що правова обізнаність самих ветеранів також відіграє ключову роль у реалізації їхніх прав.
Доповідь пані Альфії стосувалася психологічного стану ветеранів після повернення додому та ролі родини у процесі їхньої реінтеграції до мирного життя. Вона наголосила, що психологічна допомога має охоплювати не лише самих військових, а й членів їхніх родин. У межах обговорення було порушено питання емоційної віддаленості між подружжям, впливу бойового досвіду на стосунки з дітьми та значення підтримки сім’ї у подоланні посттравматичного стресового розладу. Особливо жвавим стало обговорення питання: «Чи готова родина прийняти нового, зміненого досвідом війни члена сім’ї?» – це викликало щирий інтерес серед студентів і школярів, які цікавилися реальними практиками подолання конфліктів і прикладами ефективної підтримки.
У ході зустрічі спікери акцентували увагу на механізмах підтримки для військових, які повернулися з полону та мають ПТСР, на подоланні проблеми агресії ветеранів, на чутливості спілкування з ветеранами, особливо щодо запитань, які можуть викликати психологічні тригери, на надзвичайній делікатності теми суїцидальних думок у ветеранів: як фахівець має реагувати та які дії вживати, якщо ветеран висловлює думки про самогубство.
Так, механізми підтримки військових, які повернулися з полону й страждають на ПТСР, мають включати міждисциплінарний підхід: психологічну реабілітацію, соціальний супровід, медичну допомогу, юридичну підтримку та інтеграцію у громаду через програми адаптації та безпечного середовища.
Було наголошено, що слід уникати надто особистих або болісних тем, зокрема подробиць бойових дій, досвіду полону, отриманих поранень або втрат побратимів. Такі запитання, навіть поставлені з добрих намірів, можуть спричинити емоційний дискомфорт або відчуття небезпеки. Замість цього краще виявляти щире співчуття, повагу та готовність підтримати ветерана у його процесі адаптації та реінтеграції.
Коли ветеран говорить про суїцид, це є надзвичайно серйозним сигналом, який потребує негайної, але водночас чутливої реакції фахівця з супроводу. Насамперед важливо зберігати спокій і не ігнорувати або применшувати почуття людини. Спеціаліст має висловити підтримку та співпереживання, запевнити ветерана, що він не сам, і його біль – не сором.
Важливо делікатно, але чітко запитати про наміри, плани та засоби, щоб оцінити ступінь ризику. У разі потреби оперативно залучити кризові служби, медичних або психологічних фахівців, забезпечити безпечне середовище й супровід до фахової допомоги. Найголовніше – бути поруч, слухати без осуду й надати надію.
Окремо обговорювалася проблема відсутності єдиної системи міжвідомчої взаємодії у питаннях соціального супроводу ветеранів. Зверталася увага на необхідність створення механізму «єдиного вікна» для отримання юридичних, медичних і психологічних послуг, а також на подальшого розвитку діяльності фахівців, які мають досвід роботи саме з ветеранами.
Онлайн-зустріч пройшла у теплій атмосфері та стала прикладом ефективної взаємодії між наукою, освітою та практикою. Захід сприяв не лише підвищенню правової обізнаності молоді, а й формуванню соціальної чутливості до проблем тих, хто захищав державу.
Щиро дякуємо спікерам пану Роману й пані Альфії за змістовні доповіді, всім учасникам – за активну участь, небайдужість та готовність до діалогу та сподіваємося на подальше співробітництво!
